90 днів операційного менеджменту
Урок 1. Дивись далеко та під ноги.
У другий тиждень своєї роботи мені прийшлось писати річні цілі для свого департаменту. Для цього слід було концептуально зрозуміти, які цілі вже були поставлені, чого хоче менеджмент і яку цінність я можу запропонувати у межах відданих у мій домен функцій (billing, support, moderation, reputation & compliance — *розбуди мене о 3ій ночі і спитай, які в мене домени, і я скажу*).
Похвастаюсь, але це далось легко. Написати глобальні цілі, коли твій мозок ще не затьмарений операційкою, не так важко.
legal skill: вміння виділяти головне, пріоритезувати та стисло і чітко формулювати свою думку дуже і дуже виручає у плануванні
Проте складнощі виникли вже у (1) місячній декомпозиції (що за рік зробити ясно, а от що за місяць), (2) розумінні definition of done (коли ми вважаємо ціль виконаною) та (3) співставленні із проблемами операційного характеру (говорити про цілі, коли є купа питань до процесів та інструментів — важкенько).
Написати плани — це одне, їх реалізувати — можливо, але як їх реалізувати так, щоб при цьому в тебе нічого не поламалось у операційних питаннях, оптимізувались і покращились процеси, підвищилась якість функцій, та при цьому не зійти з глузду? Дуже перепрошую за езотеричний референс, але це нагадує двійку пентаклів з карт таро (*ризикую втратити вашу повагу через це посилання, але що поробиш*). Або ще один вираз, але його вже точно тут цитувати я не стану.
Урок 2. Ніхто нічого не знає, але робити щось треба.
Така підозра в мене почала закрадатись на другому місяці роботи, і її підтвердження я побачила у когось у лінкедіні. Хтось процитував когось розумного з Кремнієвої долини: всі роблять вигляд, що знають, що вони роблять, але це не так. Інакше кажучи, fake it until you make it як спрощена формула цієї думки.
Як так, я маю будувати репутацію, коли я з ним знайома на рівні “знаю, що це таке”. Або знайди собі купу різних контактів у сфері, де ти як Джон Траволта у гіфці. Певно, я чогось не знаю, як це зробити простіше, а має бути якась чарівна паличка, якою володіє умовний 30 річний СОО із 40 річним стажем, їздив на конфи із СЕО, СОО, СМО всіх компаній Землі і Марсу, а я ні.
Але правда у тому, що ані операційні менеджери, ані багато хто серед інших спеціалістів у інших сферах, якими б знаннями в теорії вони не володіли, — ніхто не знає достеменно, як воно робиться на практиці найкраще, доки не перепробує усі доступні та недоступні способи. Працює старий добрий експеримент, емпіричний спосіб пізнання (*вибачте, не стрималась, сумую за науковщиною трошки*).
Звісно, внутрішній перфекціоніст дуже проти і пручається з усієї сили і не дозволяє тобі творити каку (=виконувати таски без розуміння якості кінцевого результату або ще гірше — із повним розумінням). Але деколи ціль не в тому, щоб ти зробив ідеально. Часто ціль в тому, щоб ти наробив купу маленьких путінів (ну ви зрозуміли), сів біля них, заплакав, зрозумів, що життя — це біль, і на основі цього здобутого досвіду зробив щось нормальне тоді, коли це потрібно.
legal skill: крайній ступінь занудства, який властивий юристам у роботі, але не властивий у житті (слава богу), дуже допомагає із вирішенням питань, на які ніхто не хоче (і ти сам в першу чергу) шукати відповідь. Ти починаєш просто, як задрот, робити механічну частину таски і потім втягуєшся і не помічаєш, як все зроблено.
Урок 3. Ламати одразу не потрібно, але потім все одно доведеться.
Ламати — не будувати. Коли я зайшла у зону, то мені якось і ніяково було ставити під сумнів те, що там відбувалось. Адже роботи за роки існування бізнесу було проведено дуже і дуже багато, люди шарять у своєму домені, і тут я: здрастє, як ваші процеси? Комплекс самозванця, всі діла.
legal skill: люблю ставити питання. Коли я не чую відповіді або відповіді не є чіткими, це означає, що щось працює не так. Коли я не розумію, що відбувається, то в мене є три гіпотези (1) я щось не знаю (*я тупа* у перший місяць роботи), (2) мені не так пояснили (перепитати), (3) людина не знає, про що я її питаю, (4) щось працює не так. Питання — гарний інструмент виявлення проблем і недоліків процесів.
За ці місяці в мене не раз бували моменти, коли я розуміла, що якісь речі, подобаються вони мені чи ні, мені доведеться робити. Виправляти недоліки не так весело, як здобувати щось новеньке. Вау, показники, вау, успішний успіх. Красівий графік із красівою кривою. Але ніт.
ЗВІСНО, починаються внутрішні торги із собою. То те, то се. А, може, інакше? А, може, хтось інший? Може, є інше “більш правильне рішення”? Але тут як із невдалими стосунками — ти все розумієш, але впадлу шукати окрему квартиру в оренду.
Бути сліпим Гомером відносно явищ у роботі твоєї зони, які треба радикально вирішувати, = вішати на себе ризики або погано працюючих процесів, або чужого андерперформансу. І відповідати за це як ліду зони.
Урок 4. Це ніколи не закінчиться.
Дивно було б чекати, що мене в операційній роботі десь чекатиме спокій чи стабільність. А це взагалі можливо? *harold*
Я не з тих, хто кайфує від вічного шмона під назвою “драйвимось”, “виклики”, “300% ефективності”. Тому гарні презентації на мене не працюють. Але на мене працюють гарні фантазії про те, що я колись пройду по своїй зоні, як голова колгоспу по полю, і покажу — он там в мене так, а там так. Тут ми вирішили, там пофіксили, а там, ух, все працює як годинник.
Чи так колись буде? Думаю, тоді, коли Маск полетить на Марс. Ідеального порядку не існує, і прагнути ідеалу — це не моя історія. Робити зайву роботу теж терпіти не можу. Що ж тоді? Фокуси. Не в плані ілюзіонізму, а зосереджувати свою увагу на пріоритетних питаннях.
legal skill: логіка. Юристи, шановні, нам варто любити свій мозок, колись згвалтований юридичною освітою та практикою, але настільки відточений на структурне мислення, аргументацію і контраргументацію, уважність до деталей, пріоритезацію, співвідношення і подібне.
Що саме ніколи не закінчиться? Постійний пошук. Здавалось би, три місяці, а в мене відчуття, що я рік працюю операційним менеджером, хоча і досвіду мені досі бракує, і досі я ставлю під сумнів багато своїх рішень. Але, хоч я і не граю у покер, вмію тримати лице. І спробуй зрозуміти, коли я впевнена у своєму рішенні, а коли ні. То вже мої справи:)
