Трошки про ораторську майстерність
Чому я взагалі наважилась на те, щоб проводити майстер-клас і (!) курс з цього питання?
Комплекс самозванця в мене є, не без нього. Тому я ставила собі питання: а чи маю я право на викладання цієї теми чи ні?
Насправді модель трошки інша. Ти пропонуєш себе як викладача, а вже люди самі вирішують, чи вони хочуть бути твоїми студентами. Приходячи до тебе, вони вже визнають те, що ти викладач. Звісно, вони можуть піти після першого ж твого заняття, але це означає, що ти поганий викладач. Статус не заперечити все одно.
Я не знаю, який я викладач, але знаю, який я тренер, бо я тренувала студентів в тому числі і у публічних виступах. Досвідчений, подекуди вимогливий, подекуди пофігістичний, але із розумінням того, що завдання ментора — не навчити, а створити умови для навчання. Для ораторської майстерності це особливо критична концепція.
Вже не кажу про володіння базовими знаннями із ораторської майстерності, досвід, критичне мислення (а воно важливіше за все вище описане насправді) — це все є, і буде до послуг тих, хто захоче навчитись краще виступати.
Чому ораторській майстерності не можна навчити?
Впевнена, що якщо не всі, то більшість з тих студентів, з ким я працювала як тренер, зараз скажуть: Катя не вчила нас виступати, ми самі навчились і взагалі, це виключно наша заслуга, і Катя “впарює”. Я теж щось подібне говорила щодо своїх тренерів. Бо це правда — тренер/ментор/викладач не вчить мистецтву виступати. Цьому неможливо навчити всупереч поширеному переконанню, бо виступати ми всі і так можемо від природи, а підготовка — це лише розвиток природних даних. Втім, ефективність наставника насправді вимірюється контрольованістю процесу самопідготовки ораторів. Під контрольованістю я не маю на увазі примус чи контроль 24/7, а мудре планування передосвім. І найвищий пілотаж — коли оратор навіть не помічає впливу та участі наставника у процесі його підготовки.
В мене є усвідомлення того, які умови допомогли мені свого часу випустити свого внутрішнього оратора, і так само щодо моїх вихованців. Маю сказати, що це не однакова історія для всіх. Саме тому універсальні курси та єдиний підхід до всіх бажаючих навчитись виступати — далеко не завжди працююча методика.
Якими є ризики універсальної підготовки ораторів?
Якщо всіх вчити однаковим жестам, міміці, прийомам, посмішкам тощо, то, у підсумку, ми отримуємо парад сотень близнюків. Одразу можна вирахувати випускника такого масового ораторського виробництва, і найчастіше від цього страждають менеджери із продажів.
Люди зараз, з очевидних причин, є дуже чутливими до ситуацій, коли їм щось відверто намагаються продати, “впарити”. Фальш відчувається гостро. Коли менеджер починає відпрацьовувати “по схемі”, якій його навчили коучі із продажів/ораторства, то мені найчастіше стає навіть сумно. Мені жаль цього менеджера, який або із надмірного старання, або із ліні, або нерозуміння проникається такими схемами поведінки замість того, щоб щиро пропонувати продукти та послуги, які часто є дійсно цікавими та корисними, якщо це не якесь шахрайство. Мені жаль свого часу, який я витрачаю на вислуховування цитат з чиїхось методичок.
Звісно, в ораторстві є свої закони, правила, структури тощо. Проте у прагненні зробити ораторство продуктом до продажу деякі викладачі його так деталізують, закладають у нього купу зайвої інформації та навичок, які в підсумку, тільки псують ораторів, перетворюючи їх на некреативних та фальшивих роботів.
Що, всі курси з ораторства — це шахрайство?
Боже збав, звісно, ні. Ораторська майстерність — це комплекс навичок, яким можна вчитись протягом усього життя. Те, що я описала вище, це скоріше критика окремих підходів та методик, які використовуються масово у цьому напрямі. Проте я жодним чином не заперечую, що такі курси і школи потрібні, навпаки, вважаю, що чим їх більше, тим скоріше їх кількість переростатиме у якість ораторської підготовки.
Вище описане — це скоріше попередження для вас як для споживачів ораторських курсів уникати спокуси стати спікером за якимось певними стандартами. Звісно, є певні формати ораторства (TEDx, Toastmasters тощо), які якраз наповнюються стандартами, і вони можуть бути допоміжними у житті та професії. Проте справжня сутність ораторського мистецтва (не майстерності, а саме мистецтва) — це розкриття індивідуальності, а не стандартизація. Тому стандарти виступів — це милиці, а не сутність ораторства як явища.
Як вибрати собі наставника?
Я зустрічала дуже класних наставників із ораторської майстерності із розробленими програмами та підходами. Якщо вам цікаве ораторство, є купа місць, де можна покращити свою майстерність. Є література, хоч антична, хоч сучасна. Проте є декілька моментів, які треба враховувати при виборі відповідних курсів та наставників.
В кожного є свої сильні сторони, своя “спеціалізація”. Хтось класно вчить роботі із артикуляцією та мовленням. В когось добре вчитись мистецтву аргументації та елементам еристики (ведення спорів). Є спеціалісти, які є універсальними — тобто вони дають сильну базу, яку вже далі можна покращувати як і з ними, так і з кимось іншим.
Важливо реально аналізувати програми підготовки та навчання. Але не з міркувань “цікаво-нецікаво” (хоча це теж непогано), а з урахуванням ваших запитів та потреб. Деколи ви не можете чітко самостійно сформулювати свій запит, тоді вам у допомогу майстер-класи та пробні заняття, де добросовісний викладач підкаже вам, в яких напрямах можна вдосконалити ваші навички, або в чому закладені ваші ключові блокери у виступах.
В чому моя спеціалізація?
Я переконана в тому, що більшості людей не потрібно займатись артикуляційними вправами, щодня вимовляти скоромовки, щодня практикуватись виступати (і т.п.) для того, щоб бути оратором.
Бути оратором в сучасному світі — це не виступати перед глядачами у амфітеатрі, як у античності. Це вміти попросити когось про допомогу на вулиці, переконати колег у доцільності своїх професійних пропозицій, захистити себе від хамства та грубості. І це подекуди не формати багатохвилинних виступів, а окремі фрази, декілька речень, які можуть вам допомогти у вирішенні ваших задач.
Я вважаю, що стартовою точкою для будь-якого ораторства є усвідомлення важливості себе як промовця. Те, що я кажу, важливе для мене і для вас. Я важливий, і ви маєте мене почути. Це ключові ідеї, які кожна людина має виносити з курсу ораторської майстерності, а не те, артикуляцію яких звуків слід покращувати. Це важливо, але вторинно поряд із усвідомленням своєї цінності як промовця. Я вчусь мовленню зараз, бо це мені потрібно для акторської роботи на сцені. Але в житті я б спокійно обходилась тим, що є.
Так, звісно, це я лізу у царину психології, і заняття із ораторської майстерності зі мною будуть часто зав’язані саме на відслідковуванні станів студентів, їх емоцій, впливу емоцій на сприйняття себе та аудиторії, взаємозв’язок власного тіла та емоцій.
Те, що ми будемо робити, — розбиратись із тим, хто ви, що ви хочете виражати іншим людям, і допомогати вам шукати та знаходити власні інструменти для цього, які будуть природними для вас. Харизма не створюється стандартом, харизма є вираженням балансу між тим, хто ми є, і що ми говоримо іншим.
Це не означає, що ми не будемо говорити про технічні складові ораторського майстерності. Звісно, будемо, але ми не будемо робити на них такий акцент, як це часто роблять інші. Бо в житті вирішальним часто є якраз не технічна складова промов, а їх контекст, емоції оратора. Важливо те, як оратор живе у своїй промові, і чим він хоче поділитись. Все інше — тільки інструменти, і не слід переоцінювати їх значення.
Підсумую більш конкретно: я допоможу розібратись із вашим внутрішнім ставленням до себе, як до оратора, та знайти власне призначення як оратора, та проведу діагностику вашого профіля оратора (який у вас стиль, які інструменти вже наявні, а які ще можна набути/покращити), і фіналізуємо ми тим, що вирішимо, що робити вам із набутими знаннями вже після курсу, і чи потрібно вам їх поглиблювати надалі.
